5 головних питань про булінг

 

За результатами масштабного дослідження ЮНЕСКО, третина підлітків в усьому світі зіткалися з булінгом. Жертвами булінгу стають і дівчата, і хлопці майже порівну – 32% хлопчиків, і 28% дівчаток розповіли, що їм доводилось бути об’єктами цькувань.  Дані показують, що булінг є дійсно глобальною проблемою, яка зачіпає дітей як в багатих країнах, так і в менш розвинених: наприклад, в ситуації булінгу опинялися 44% підлітків з Афганістану, 35% підлітків з Канади, 24% – з Аргентини. Згідно з дослідженням, проведеним у Європі та Північній Америці, соціально-економічний статус батьків є найбільш частою причиною булінгу – діти з бідних сімей стають його жертвами найчастіше. Також, діти емігрантів є більш вразливими до проблеми булінгу, ніж діти місцевих громадян. 

 

  1. Чому деякі діти стають булерами? 

Віталіна Устенко, психологиня та одна з експерток програми Healthy Schools, відзначає основною причиною проблемну ситуацію вдома. “Ще у ХХ ст психолог Альберт Бандура провів експеримент та довів, що дітям властиво повторювати ту ж модель поведінки, яку вони бачать біля себе, яку вважають прийнятною. Діти, що спостерігали агресивну поведінку, дійсно демонстрували агресивну поведінку. Отже, ми можемо сказати, що якщо дитина стає задирою, або принижує інших, то, скоріш за все, для членів її сім’ї властива така ж поведінка”, – зазначила Віталіна. 

Багато дітей-булерів потерпають від своїх батьків, які застосовують фізичну силу як “метод виховання”. А дехто з булерів вважає, що інші діти можуть завдати їм шкоди, тож вони нападають першими, аби продемонструвати, що вони сильні і їх краще не чіпати. Також, деякі діти поводяться таким чином, щоб зайняти вищу позицію у колективі та підвищити свій соціальний статус. 

Часто трапляється так, що батьки та вчителі не знають, як вирішити ситуацію булінгу, і тому ігнорують її. Це дає булерам відчуття безкарності, і формує думку про те, що агресивна поведінка стосовно інших – це нормально. А такі переконання можуть призвести до вкрай негативних наслідків у майбутньому.

 

 

 2. Тож що  робити, якщо ви дізналися, що ваша дитина поводиться агресивно у школі?

 

Віталіна Устенко дає наступну відповідь на це питання: “Спочатку необхідно перевірити факти – можливо, вашу дитину оббріхують. Ми завжди маємо лишатись на її стороні, і навіть якщо вона винна –  не принижувати її, а зрозуміти, чому так трапилось. Якщо така поведінка має системний характер, а вдома наявні теплі та підтримуючі стосунки – це привід звернутись до психолога. Можливо, мала місце травматична подія, і дитина у такий спосіб намагається виплеснути емоції. Для того, щоб допомогти справитися із надмірною емоційністю, варто запровадити домашні ритуали перед сном – спокійне засинання, читання вголос, відсутність будь-яких гаджетів або ТВ принаймні за 2 години до сну. Варто навчитись говорити з дитиною про емоції, про те, що її або його турбує, навчити дитину проговорювати свої переживання. Почати можно просто зі звичайної розмови за вечерею, розказати про свій день, поговорити про ставлення до інших людей та відносини з ними. Не потрібно починати все одразу, процес розвантаження та нормалізації емоційного фону  тривалий, але спокій вашої дитини та нормалізація її поведінки у школі – у пріоритеті.”

 3.Чому жертви булінгу часто мовчать про це?

 

 

На жаль, дослідження демонструють, що здебільшого діти нікому не розповідають про те, що зазнали булінгу. На це може бути багато причин, але найчастіше їм просто соромно говорити про це, оскільки вони почуваються принижено; або вони бояться, що ситуація погіршиться, якщо комусь розказати. Адже серед дітей поширена думка про те, що з усіма проблемами треба розбиратись самостійно, а розповідати про них дорослим – це сором і стукачництво. 

Тому батьки не мають сподіватися на те, що дитина їм обов’язково розкаже, якщо щось станеться – навіть діти, що мають чудові відносини з батьками, навряд чи скажуть їм про булінг. Через це для батьків є дуже важливим вміти самостійно помітити ознаки того, що дитина зазнає булінгу.

Наступні симптоми можуть бути ознаками того, що дитина потерпає від булінгу:

  • постійно придумує відмазки, аби не йти до школи
  • просить проводжати її до та зі школи
  • знижуються оцінки
  • приходить додому з синцями та порваним одягом
  • просить додаткові гроші, кажучи що “загубив/ла” свої
  • голодний/а після школи – може означати, що гроші на обід в нього/неї відібрали
  • демонструє страх, тривожність, пригнічений та депресивний стан
  • бачить нічні кошмари
  • часто відчуває головний біль, або болі в животі
  • трапляються спалахи гніву
  • часто губить свої речі, іграшки, одяг

 

  1. Тож що робити, якщо дізналися, що ваша дитина потерпає від булінгу?

Відвідає Віталіна Устенко: “Інколи проблема булінгу буває настільки гостра, що найкращим рішенням буде переведення до іншого закладу, хоча пропрацювати та проговорити цю ситуацію з дитиною все одно необхідно. Батьки можуть лише бути поруч, підтримувати і, головне, давати відчуття опори та любові, незалежно від дій та вчинків їх дітей. Також важливо розширювати кругозір дитини  – більше читати, разом дивитись кінострічки, ходити до музеїв, вивчати історію мистецтва та людства загалом – тобто робити так, щоб дитина знала, що всесвіт не має обмежуватись 30 учнями у класі, що світ буває різним, що люди бувають дуже різними. Треба спонукати дитину займатись новими справами, обирати хобі до душі і розвиватись у ньому.”

Перш за все, потрібно спробувати поговорити з дитиною напряму та пояснити їй, що всі діти мають право почуватися в безпеці. Варто “відрепетирувати” з дитиною правильну поведінку, коли до неї чіпляється агресор. Не варто давати поради мовчати та намагатися ігнорувати кривдників, але й вчити відповідати агресією також не треба. Важливо навчити дитину постояти за себе, відстоювати свою думку та захищати себе. 

 

  1. Як наслідки булінгу можуть проявлятися в дорослому житті?

За даними досліджень, люди, що були булерами в школі, знаходяться в зоні підвищеного ризику вживання наркотичних речовин, здійснення злочинів та застосування насильства до інших людей, в тому числі домашнього насильства. 

Найбільш серйозних наслідків зазнають ті, хто був булерами і одночасно жертвами цькувань з боку старших дітей або дорослих – для цих людей існує високий ризик тяжких ментальних та поведінкових проблем, а також психічних захворювань.

Поширеними психологічними проблемами серед людей, які були жертвами булінгу в дитинстві, є депресія, тривожність, низька самооцінка, схильність до селф-харму, алкогольна та наркотична залежність, агресія, та залученість до злочинів. 

Ось що про це каже Віталіна Устенко: “Наслідки для жертв булінгу можуть бути насправді дуже різні, але такий досвід не лишається безслідним ні для кого. Є крайнощі – коли діти вчиняють фізичне насилля до тих, хто їх ображав та/або, не витримуючи, завдають шкоду собі. Але одного булінгу з боку однолітків для цього недостатньо. Такі діти зазнають постійного тиску з боку однокласників та вчителів, які також можуть чинити антипедагогічно, і головне – вони не відчувають достатньої підтримки вдома, через те що бояться засмутити або відволікти батьків, і не розповідають про свої переживання”.

We will be happy to hear your thoughts

Leave a reply